Ударив перший морозець,
Скував маленьку річку.
Цим осінь звів він нанівець,
Проклав зимі він стежку.
Зима і осінь у двобої,
Зимі не треба уступать.
Не показать себе слабкою,
У шию треба зиму гнать.
Ярило все це спостеріг,
І кинув стріли сонця.
Осінній був він оберіг,
У ролі охоронця.
І потекла стрімка вода,
Не знаючи зупинки.
Зими не стало і сліда,
Сміливі сонця вчинки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2020
автор: Cнежана