Сльоза на щоці Вічності…

[i]Шах  Джахан,  потомок  Тамерлана,
Відданий  всім  серцем  був  дружині,
Бо  Мумтаз,  його  ясна  кохана,
Сонцелика,  ніжна  та  жадана
У  палаці  –  осяйна  перлина.[/i]

Подвиги  до  ніг  їй,  перемоги,
Всі  прикраси  дарував  правитель  –
Та  дружина  вмерла  при  пологах…
Сумував  шах  в  горі  до  знемоги,
Й  вирішив  звести  святу  обитель…

[i]Мармур  мавзолею  Тадж-Махалу,
По  кутах  –  чотири  мінарети
Сурами    Корану  розписали…
Квітнуть  самоцвіти  і  кристали
Й  бірюза,  привезена  з  Тібету…[/i]

Перський  сад…  фонтани,  кипариси…
Два  надгробних  камені  у  схроні…
 В  куполах  –  коханих  чисті  риси,
мов  зімкнула  Вічність  руки  в  висі  –
 це  кохані  в  величі  на  троні.

[i]…Зберігають  стіни  Тадж-Махалу
Дві  душі,  що  віддано  кохали...[/i]

*Тадж-  Махал  –  символ  кохання,  що  знаходиться  в  Індії.    Висота  мавзолею  72  метри,  був  побудований    у  1632-  1653  роках.  Відомий  індійський  поет  Рабіндранат  Тагор  писав  про  Тадж-Махал,  що  цей  мавзолей  -  «сльоза,  що  виблискує  на  обличчі  вічності».

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2020
автор: Білоозерянська Чайка