Одного чудового, літнього ранку я був змушений наздоганяти незнайому, симпатичну панянку, яку побачив з вікна кафе мій непосидючий директор і яка сподобалася йому так, що він досить зневажливо відштовхнув від себе свій апетитний, ароматний сніданок та різко підхопився на ноги. В ту ж саму секунду я отримав майже наказ - негайно наздогнати її для того, щоб, як мінімум, записати у свій блокнот її адресу та телефон. І тому мені довелося теж відставити філіжанку з недопитою кавою та кинутися наздоганяти красуню. Дівчина не поспішаючи йшла вулицею Хрещатик, я тихо наздогнав її і порівнявшись з нею грайливо усміхнувшись запитав вродливу незнайомку:
- Пані, а ви коли-небудь купалися у шампанському? Вона подивилася на мене так, як іноді деякі жінки дивляться на шибеників і не втрачаючи рівноваги, не уповільнивши своєї ходи і навіть не замислившись ні на секунду над своєю відповіддю на моє нетактовне запитання, спокійно відповіла мені запитанням на запитання:
- А у якому саме шампанському? У Сухому чи у Солодкому?
- Я думаю, що у Рожевому шампанському Брют теж непогано можна викупатися, - зауважив я м’яким голосом, - але як на мене, то особливої різниці немає в якому саме шампанському ви купалися чи збираєтеся купатися, адже існує безліч брендів і для того, щоб їх всі продегустувати потрібно мати міцне здоров’я та багато вільного часу. А для бажаючих купатися у шампанському вибір брендів нічим не відрізняється від дегустаційних пропозицій.
- Ні, я в шампанському не купалася, справжнього пташиного молока не пила і з царицею Єгипту Клеопатрою не знайома, - спокійно, але з ледь вловимими нотками роздратування відповіла мені незнайомка. При цьому вона різко повернулася праворуч, намагаючись розпрощатися зі мною. Але я знову виринув біля неї і сказав:
- Розумієте, пані, я розшукую царицю, яка б погодилася зайти у велику ванну наповнену Солодким шампанським. Після цих слів, так мені здалося, її погляд трішки пом’якшав.
- Напевно ви шукаєте собі легковажну царицю для такого купання? - іронічно посміхнувшись сказала вона.
- Зовсім ні, я розшукую вродливу панянку з милим поглядом і вдягнену у пристойний одяг, який прикрашатиме її.
- Тоді дозвольте мені поцікавитися - з якої нагоди у вас такий бенкет?
- Розумієте, - щиро почав розповідати я, - на нашій планеті змінюється клімат, на землі стало набагато спекотніше, навіть білі ведмеді від цього потепління страждають, що вже казати про звичайну людину. Одні сонячні бурі згасають, а інші ще більші, продовжують свою лиху справу, на додаток до цих неприємностей, не узгодивши свої бажання з людством, шалено обертаючись навколо себе, планета Земля почала змінювати свої полюси! Невже ви нічого не чули про доповідь відомого шведського професора, в якій він пояснює, як ці зміни негативно впливають на здоров’я людини? А другий талановитий професор почав на собі експериментувати, яким чином людина зможе допомогти собі у такій критичній ситуації. Він неділями ночував у сосновому лісі, відмовився від м’яса та риби, три літні місяці добровільно дозволяв кусати себе немилосердним мурахам та бджолам. Після цих безжальних дослідів над собою дбайливі лікарі призначили йому заспокійливі, хвойні ванни. А потім він почав приймати ванни з шампанським. Так, поступово професор встановив, що теплі ванни з шампанським знімають втому та стреси, звужують талію, охолоджують та омолоджують шкіру, збуджують апетит та розблоковують уяву.
- Про вашу втому та стреси я нічого не знаю, а з уявою у вас ніяких проблем, як я бачу, немає. Тому думаю, що ванна з шампанським вам протипоказана, бо ваша уява може такого нафантазувати, що жоден казкар у світі ще не навигадував, - усміхнувшись сказала незнайомка.
- Я підкоряюсь вам, моя царице, - лагідно сказав я, - якщо мені ванна з шампанським протипоказана, то дозвольте мені для вас однієї зробити цю приємність. Після моєї зворушливої пропозиції ми роззнайомилися, перейшли на ти, а прощаючись обмінялися телефонами. Студентка Віола* була ніжною і чарівною, як маленька, приваблива фіалка, яка дивиться на білий світ усміхнено та щасливо. Як тільки Віола спустилася у підземний перехід я дістав та розблокував свій мобільний телефон і виявив у ньому безліч пропущених телефонних дзвінків. Особливо наполегливим був мій директор. Я подзвонив йому і розповів все про своє знайомство зі студенткою Віолою. Він стримано вислухав мою розмову, але я відчував, як він потирає свої руки! Причому я уловив не тільки звуки, які вириваються від тертя його долонь, але й не зовсім приємні аромати припеченої та задимленої від тертя долонь шкіри. Пізніше щасливий директор попросив мене приїхати в офіс, взяти там необхідне обладнання і перевезти його у студію. Я взяв усе необхідне, загрузив його у свій синій мікроавтобус і поїхав до себе додому.
Минуло вже два роки, як я заради економії перетворив свою трикімнатну квартиру у невеличку кіностудію і все, що тільки дозволяла мені знімати площа мініатюрної кімнати, я знімав вдома у найбільшій, майже квадратній кімнаті, а дві інші кімнати були завалені всіляким мотлохом, який може повторно використовуватися оператором, але не більше одного разу на рік. Мій директор вже був у студії. Він видав мені велику пачку грошей і тому став для мене на деякий час схожим на веселого, доброго та щедрого володаря Олімпу. Я дістав телефон і набрав Віолу. Дізнавшись, що вона звільняється через годину я запропонував їй зустрітися біля університету. Ми швидко домовилися.
- Я не розумію, як тобі вдалося підкорити таку красуню? - заздрісно запитав мене мій директор.
- По-перше я нікого не підкоряв, я ненавиджу покори, я виконував свою роботу, адже за невиконану роботу премію не дають, по-друге я ще високий та молодий і тому можу казати жінці те, що вона хоче від мене почути, а не те, що шкварчить на язиці у негідника і по-третє мені сьогодні не обійтися без твого легкового автомобіля, тож тобі доведеться їхати додому чи то на метро, чи то на таксі. А про себе я подумав - адже я не можу свою царицю везти у мікроавтобусі. І нарешті четверте - ти повинен зникнути, Віола дуже сором’язлива, якщо вона побачить ще когось в цій кімнаті - вона втече і ти залишишся без вродливої акторки, яку розшукував не покладаючи рук два довгих місяці.
- Добре, - відповів директор, - я піду, ось тобі ключі, працюй. І він поклав ключі від свого Мерседеса мені в руку і пішов.
У п’ять годин я припаркував автомобіль недалеко біля університету та пішов зустрічати Віолу. Серце моє чомусь голосно калатало під легенькою теніскою і якась неймовірна радість охопила мене, коли мої очі знайшли її у величезному та галасливому океані веселих студентів. Ми зустрілися, як давні знайомі, я провів її до машини, посадовив біля водія і завів машину. Мерседес заревів і легко покотився вулицями Києва. Віола розповідала мені веселі пригоди студентів від яких я щиро та захоплено сміявся, а потім я подружньому запропонував їй повечеряти:
- Ти напевно голодна, давай повечеряємо.
- Давай, краще, заїдемо у супермаркет та купимо там бананів та малини, я після шести годин вечора нічого крім фруктів та ягід не їм, - попрохала вона мене своїм чарівним голосом.
- Добре, моя царице, тільки треба швиденько тікати з центру міста на Поділ, там немає заторів і там є великі супермаркети. Ми спустилися на Поділ, зайшли у супермаркет та купили все, що забажала покуштувати Віола. Я обережно поклав кульки з продуктами на заднє сидіння і ми нарешті поїхали до мене додому. Зайшовши у мою квартиру Віола дуже здивувалася, адже навколо стояли великі лампи, штативи з фотоапаратами, віддзеркалюванні пластини та ще багато чого, що у звичайного господаря якщо і було, то завжди лежало десь у глибині великої та понурої шафи.
- Так ти мене хотів фотографувати у ванній? - здригнувшись всім тілом перелякано сказала вона.
- Ні моя, царице, я буду тебе фотографувати тоді, коли ти будеш робити фруктовий коктейль, коли ти наливатимеш його у склянку та коли ти питимеш його. Це все потрібно для того, щоб зрозуміти, які рухи твоєї голови, шиї, твоїх ніжних рук зачаровують, а які потрібно уникати. Хоч я і так бачу, без всіляких фото проб, що кожен твій рух, кожен твій погляд приваблює та зачаровує. Це потрібно для того, щоб зробити з тебе зірку наших невеличких рекламних фільмів, а потім навіть хвалений Голівуд буде нервово покусувати свої губи, заздрісно поглядаючи на тебе.
- Так про ванну з шампанським ти все вигадав? - сумно запитала мене Віола.
- Ні, моя царице. Ванна з шампанським обов’язково буде, тільки не сьогодні, - впевнено сказав я і поцілував Віолу у її п’янкі вуста.
- Якщо ти будеш чіплятися до мене, то я втечу! - тихо сказала красуня.
- Я більше не буду чіплятися до тебе, тому що я хочу, щоб ти була завжди поряд зі мною, - сказав я і побачив, що її очі засяяли дивним, ніжним сяйвом якого я ще ніколи у своєму житті не бачив.
* Віола з латинської перекладається як фіалка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2020
автор: Ерох2