Ця осінь - недопита жменя раю:
Холодний квіт, незвідана печаль,
Твоє тепло у ній чомусь шукаю -
І дивний світ, і зрілу нашу даль.
Минулість літ осіннім падолистом
Вдягну на скроні вицвілих ночей,
Твій смуток загорну в чарівне листя
І сльози втру із проліску очей.
Ну й що, що осінь - плакати не треба,
Не все ж дощі... в ній стільки он тепла,
Що птах у співі піднесе до неба,
Де мить блаженства вітром проплива.
Торкнись його - він ще тебе зігріє,
У зрілості всміхнеться водопад,
Осіннє все нехай в тобі зомліє -
У юність хай поверне листопад...
(С) Леся Утриско Воробець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2020
автор: Леся Утриско