Боюся, що не забуду.
Це наче хвороба, залежність
А можливо, залежність – це і є хвороба?
Чесно, дуже хочу,
Але надії помирають довго,
Рани від них болять ще довше.
Помилки, життєві повороти і сюрпризи
Все вирішили за нас.
І тепер ми повинні робити те,
Чого від нас чекає його величність Життя.
Серед вулиць та перехресть логічних вчинків, часу і прощальних слів
Живе моє серце,
Котре так хоче пам'ятати, вірити і чекати.
Тепер я боюся.
Так боюся.
Проймає до самих кісток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2020
автор: К. Тарновська