Ніч у самотньому жовтні

Дощ  тихо  землю  вкриває,
Наскрізь  змочив  перехожих,
Ледве  помітні  лишає
Плями  -  веселки  в  калюжах.

Листя  в  повітрі  вирує,
Тихо  хрустить  під  ногами,
Осінь  дерева  фарбує
В  колір  вогненної  гами.

Тільки  нічого  не  видно,
Темрява  скрізь  опустилась.
Мабуть  вже  сонцю  набридло
З  ранку  до  ночі  світитись...

Всі  кольори  помарніли,
Ніч  тепер  править  над  світом,
Барви  яскраві  згоріли
Разом  з  далеким  тим  літом.

Місяць  -  півколо  на  небі  -
Наче  сховався  за  хмари.
В  світлі  немає  потреби,
Гаснуть  за  вікнами  фари.

Ходять  скрізь  постаті  сірі  -
Міцно  стискаю  долоні,
Мертве  тепло  по  шкірі
Болем  пульсує  у  скроні.

Вулиця  мороком  вкрита,
Світяться  зорі  холодні,
Тягнеться,  сном  оповита,
Ніч  у  самотньому  жовтні.

26.10.20

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: grotath