[i][/i]Іще не листопадить рясно осінь,
І не лякають квітів морозці,
Та сумовито поглядає просинь,
Журбу малює в мене на лиці.
Акації і вишні ще зелені,
Їм сонце посміхається згори,
У помаранчі зодяглися клени,
Змагаються з вітрами явори.
В тумани сиві заблукали ранки,
Сліди їх загубились в осоці.
Сади, неначе дивні самобранки,
Змагаються. Хіба ж не молодці!
22.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: Ганна Верес