Жовтнева Чорногора (злетіли вівці в небокрай)

У  лісі  гори.
В  них  тумани.
Такі  здорові  великани.
Тиняються  безмежним  світом
У  пошуках  німої  драми.
За  сонцем  листя  похилилось,
На  сотні  зірочок  розбилось,
Дощі  в  хатиночок  питають
Чому  сіренькі  не  літають?
Вони  дощам  тоді  в  отвіт:
—«З  долин  для  нас  прекрасний  світ».
Пташина  гілочки  зривала,
Крилатим  чаю  готувала.
Жовтневий  вітер.
Спокій.
Гай.
Злетіли  вівці  в  небокрай.
Аж  крилами  небес  сягали
Хмаринками  гірськими  стали.
Гора  їх  ніжно  обіймала
Колискою  для  звірів  стала.
Тепер  їм  сняться  чудні  сни
Вони  -  човни,  човни,  човни.

(с)  Ольга  Баландюх,  10.10.20

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: Ольга Баландюх