Уже весь рік 20-й, як Хеллоуін отой у нас,
Скрізь лише сльози, смерть панує й чортівня,
Тому б скоріше щоб Різвяно-новорічний час,
Бо з болем навіть в душі уже в’їлася пітьма…
Хто забуває, що в своїх традиціях живем,
Молитву щиру в храм до Бога віднести,
Той свічку лиш в гарбуз отой впихне,
Та вірить в щастя, що несуть йому чорти.
Невже чуже вже стало справді рідним,
Що манить і п’янить в Хеловіні отім,
Готові певно залишитися лиш в спіднім,
Аби якусь чужу гидоту внести в дім..?
Якби отак згадали врешті й про розваги,
Ті що з давен у нас були, у рідному краю,
То вже з дітьми нові колядки б розучили,
Чи розказали б, як й чому варить кутю…
Для чого дань ми віддаєм лише чужому,
Забувши зовсім про своїх та про своє,
Хоча й Хеловін, як і Дівалі тут може бути,
Для інших тих народів, в Україні хто живе.
Ми щиро можемо увсіх вітати з Святом,
Але свої традиції до щему в серці берегти,
Згадайте, хто у вас був дідом, прадідом і татом,
Невже жили у США, Канаді, чи Ірландії вони?
Чому так легко завжди научаємось чужому,
Забувши кров оту, що в серці кожного бурлить,
Давайте спершу будемо все наше святкувати,
Допоки живемо, то й наша Україна буде жить!
Уже весь рік 20-й, як Хеллоуін отой у нас,
То ж схаменімось врешті всі отак гуртом,
Прийшов у радості щоб знов Різдвяний час –
Й колядки сім’і щоб усі зібрали за столом…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
26.10.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: Lilafea