Ненавиджу, коли в кімнатах темно,
У замкнутому просторі — тривожно,
Ті обіцянки, що дають даремно,
Бо виконати часто не спроможні.
Я зиму не люблю посеред літа —
Від холоду як клякне все навколо,
Нудьгу — не знаєш, де себе подіти,
Коли душа від болю напівгола.
Ненавиджу, коли ламають крила,
Коли душа в кайданах, у полоні,
А в мріях дух свободи та вітрила,
Від вітру в морі — губи ледь солоні.
Я не терплю зневаги поміж друзів.
Так важко залишатися на грані,
Коли у спину цілять боягузи,
Коли світанки на війні багряні.
Дай Боже в мирі жити серед люду,
Дай сили не брехати і не зрадить.
Залишитись собою серед бруду
І кривді на шляху життя завадить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: Валерія19