[b]Т[/b]ебе я часто згадую, повір,
[b]В[/b]есну шукаю ніжну і манливу,
[b]О[/b]звучивши мелодію полів
[b]ї[/b]ї тендітну і як я вразливу.
[b]С[/b]тираю пам"ять вперто із душі,
[b]Л[/b]ист рідний розриваю на частинки,
[b]О[/b]хоплена від ясності зорі
[b]В[/b]есна дарує чарівні перлинки.
[b]А[/b] я не знаю, мрія чи збулась,
[b]Я[/b] ніби в світі просто заблукала,
[b]К[/b]оривши мить, якій я піддалась,
[b]С[/b]таралася зітерти, що чекала...
[b]О[/b]станній подих милого тепла
[b]Н[/b]азавжди в моїм серці поселився,
[b]Я[/b] пам"ятаю ніжний зміст рядка
[b]Ч[/b]астинкою якого залишився.
[b]Н[/b]аступну мить незнаного життя,
[b]Е[/b]легія штовхала зрозуміти,
[b]П[/b]рекрасні і тендітні почуття,
[b]Р[/b]озбурхані, як на морозі квіти.
[b]О[/b]говтавшись від емоційних злив
[b]М[/b]рійливо заглядаю у майбутнє
[b]і[/b] бачу, що у ньому ти лишив
[b]Н[/b]айперше відображення відлуння.
[b]Н[/b]айкраще, найдорожче, що вчинив,
[b]Я[/b]к завжди залишається могутнім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик