Так листям плакали дуби,
Що захотілось їх обняти:
"Не плачте, годі сумувати,
Нема причини для журби"
Всім роздавав дарунки ліс:
Гриби ховалися між листям,
А горобина пломенистий
Свій бісер сипала "на біс"
Чомусь так зашарівся клен,
Берізка поміняла шати,
Ця осінь гарно вміє ткати,
Свій такий дивний гобелен.
В казку веди мене свою,
Я відпочину тут душею,
Зненацька так, зустрівшись з нею
Мов зачарована стою.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892881
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: синяк