Заплакана осінь,
Знову похмура,
Пустила із неба прозору сльозу.
Вона покотилась крізь
Кущі і дерева,
І впала десь у жовтогарячому саду.
Хоч би й заплакана,
Осінь - прекрасна,
Навіює спокій і тиху утому,
Навіює смак чаю і теплий плед;
І хтось чекає на тебе вдома
З гарячими блинчиками по яких тече мед.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: Mezu Svitlana