І знову Осінь,запанувала на дворі,
і капля,як сльоза,біжить в низ по вікні.
Ось старий Кіт,перебігає,там дорогу,
хоч і промок,але біжить,зігритися додому.
Птахи,теж поховалися усі,
вони то знають,бути Зимі.
Цей Дощ теперішній,це не біда -
час йде а з ним,натсупить зимняя пора.
А поки,що панує Осінь золота -
хоч жовте листя на землі,але зелена,ще трава.
По даху капельки,ще відбивають такт,
а Вітер з Вишнею старою,наче танцюють вальс.
Казкова Осінь,казкове все життя,
хоч люблю Літо,та Осінь теж гарна пора.
Тільки потрібно бачити у всьому це -
красиве,ніжне,веселе і головне живе.
Десь Вітер,як на флейті грає у далені,
наказуючи листям,на деревах - танцюйте всі!
Я Вітер,я люблю кожну пору,
тому і весело життя,своє живу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: Бабич