САД І МАЗОХ

Всі  проти  всіх,  усі  ні  з  ким  не  згодні.
Злість  рухає  людьми,  але  у  бік  безодні.
©  Ліна  Костенко.

Сміялися  з  народу  Сад  і  Мазох.
Тим  часом  садомазався  народ,
бо  хитрий  Хтось  вправлявся  у  гримасах
і  вірив  сам  у  те,  що  він  —  пророк.

"За  правдоньку"  махав  словесним  списом
і  націю  уперто  вгору  вів,
у  наклепах  та  сварках  —  вправний  писар,
творивши  віртуозно  ворогів.

Он  цей  —  агент,  працює  за  валюту.
А  той  —  тюхтій,  занадто  ліберал.
А  цьому  ще  в  очах  бракує  люті.
У  цих  —  кульгають  розум  і  мораль.

А  їхній  лохторат  —  відверті  свині.
А  він  у  свинопаси  не  наймавсь.
Отож  усі  у  свинстві  цьому  винні.
А  він  для  них  —  не  бісер,  він  —  алмаз!

З  такими,  звісно,  знатися  не  стане
у  білих  рукавичках  патріот,
виховуючи  масу  одностайну,
що  будь-кому  порве  за  правду  рот:

за  партію,  що  справно  "тягне  мазу",
лиш  обраних  веде,  а  решта  —  збрід.
Від  пуза  реготали  Сад  і  Мазох,
а  Хтось  —  нарід  намазував  на  хліб.

©  Сашко  Обрій.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: Олександр Обрій