Чоловіки сміливі,
дивляться поглядом
непереможно-норовливим.
Мабуть це у них у крові,
всі сили віддають
на потребу своєї Душі,
кохання прагнуть завжди.
Рве їх на друзки, любові
нещадний буревій.
Коли справжня любов,
то зрозуміло, а коли
за кожною,чи витримають вітрила.
Любов - є печаттю тайни двох,
нащо ж на всіх розмінювати
рідний порог.
Коли немає сорому,
печаллю обертається Душі норов.
Добре,коли на світанку
вітає ніжними словами твоя обранка.
П'яніє тоді серце від любові,
знаходить довгоочикуванний спокій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: Svitlana_Belyakova