Її літак, позіхаючи,
Стовбичив у терміналі,
Гармидер із проводжаючих,
Снував в акустичній залі.
Між сльозами - сміх,зітхання,
Стискання,цілунки,квіти,
Зволожені розставанням,
Слова були, наче діти.
Він їй казав : « Не лети,
Я домовлюся з клятими днями,
І з джинами висоти,
І з пізніми журавлями».
А вона йому : «Ти – маяк,
А я вже, на жаль, не море,
Між нами – давно не так -
Стуманились світлофори.
Ти знаєш, що час – то ліки,
Як і відстані між містами,
Бувай, я пришлю тобі стікер,
З осінніми прапорами…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2020
автор: Стяг