Небо ,в тумані ,як матове скло...
І не видно , божого світу на крок.
О , як швидко -бабине літо пройшло
Осінній сад , під дощем задубів ...промок.
Вітер , знімає жовте листя із віття
І жене,на проти себе у вогонь.
Ще золотиться ,багрянцем верховіття
І падає , яблуко до моїх долонь.
Я стою,у тиші немов у соборі...
Слухаю,небо...осінню мелодію дощу.
Пан, Жовтень сидить як Король на троні
Дарує , благодать - неповторну красу.
Поміж хмар ,то лл'є дощ,то світить сонце
Осінній день окутий в туманну пеленну.
Білолиций заглядає у віконце
Вкладає,як мати ...малечу ,спати до сну.
А я , допівночі , не можу заспати...
І Іду ,Чумацьким шляхом шукаю зорю.
Щоб Оксамитове літо відшукати
Віднайти,тепло сонця -в Осінь Золоту.
Шквальний вітерець пропікає до тіла
Я листям,згораю у почуттях до тла.
Самотня пташка-безпомічна ,безсилла
Коли залишиться, без пари одна.
Грає,ясен день- духовну музику одвічну
Я ,ловлю у свою душу - прекрасну мить.
Розчиняюсь, дощем у красу одвічну
Щоб у слові , твої земле рани зцілить.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2020
автор: Чайківчанка