Вперше, коли приходиш на світ,
ти криком руйнуєш тишу.
Кожний твій подальший
дотик до світу -
це сходження двох паралелей ,
Неба і серцевого м’яза,
що назад заштовхує в легені тепло шпателем,
Заліплює кілька сантиметрів розчарувань,
щоб не отримав грижу.
Вдруге,
коли ростеш
і хлюпотить в тобі любов,
виливаючись наскрізь,
Вивчаєш світ,
як сонячну палітру,
тісно-тісно прив’язуєшся,
Шукаєш ідеали на весь зріст горизонту
І разом з землею змінюєшся.
Втретє - пізнаєш глибокі істини,
перший біль, другий сенс і втратиш вік,
Що губить себе,
як ніч,
що скидає на землю тіні.
І ти летиш у небо,
а хтось поки спатиме рік за роком,
Кам’янітиме від спокою
і протаранюватиме слізьми власні стіни.
Бог загинає пальці
і чекає на твоє повернення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2020
автор: Олеся Шевчук