Вже квітка багряної осені
Пахне інеєм і дощем,
Вона замерзає щоночі,
Їй вітер шепоче пісень.
Зустрічає кожен світанок,
Пелюстки сонцю підставляє;
Вдихає кожен ранок,
Бо таки вже добре знає:
Ще трохи й минуть ці теплі дні
У часі вічнім плині,
Осінь уступить зимі
І все що було стане не важливим.
Все буде здаватися сном
Й взимку душу зігрівати.
Ну а поки радіє знов,
Що може цвісти і кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2020
автор: Mezu Svitlana