Пустоцвіт

Коли  надворі  ясно,  сонце  світить,
Вражає  дивоцвіту  так   краса.
Так  хочеться  в  красу  оцю  повірить,
Коли  на  ньому  ще  жива  роса.

Притягують  до  себе  пелюстки,
Не  можеш  відірвати  ніжний  погляд.
І  дивишся  на  відстані  руки,
От  тільки  б  ця  краса  лишилась  поряд.

Милуєшся,  дивуєшся  і  віриш,
Бо  ця  краса  затьмарила    весь  світ.
Але  буває  так  -  себе  ти  дуриш,
Бо  то  був  так,  звичайний  пустоцвіт.

Це  сонце  придавало  інший  колір,
Скривало  всі  недоліки  його.
І  ти   душі  відчуєш  гіркий  докір,
Що  цвіту  того  зовсім  й  не  було.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2020
автор: Cнежана