А вам знайоме відчуття,
Коли усе втрачає сенс?
Ти мов покинуте дитя,
Чекаєш ангела з небес..
Коли ще вчора я раділа
Сьогодня лиш ридаю..
Колись плекала неньку віру,
Тепер лише зітхаю.
Це відчуття чомусь я бережу,
Забуть не в силах!
Ношу в пронизаному серці
Тому що, все ще так люблю..!
Любов и ненависть сплелись,
Немов мотузки у клубок.
Їх чорна кішка закотила
Під ржавий жорсткий лист думок.
Не всилах я піднять його...
Хоч важить він всього нічого.
Треба лиш взять та розмотать...
А далі..? Що із того!?
Чому так боляче мені!?
Чому не вмію пробачати!?
Образу ношу на руках
Немов маляти..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2020
автор: Іринчик