Від ніжності завмираю..
Не дихаю рівно у такт,
За покликом йду, обираю
Тебе, де ранковий антракт
Влаштує для нас зорепадом
Осінню благаючу мить
За садом, за садом, за садом
Зупиниш в руках мою хить..
Очами, йду по оберіжку
Тримається листячко ледь
Ховаються місяця ріжки
І нічка тремтить й сходить геть
Сон лагідний на світанку
Ти потай веди, цілуй
Від ніжності сонного ранку
Між вітами зелені туй
За садом дістань одну склянку
Й вустами ту терпкість відчуй
Дотиком покликом серця..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2020
автор: Ольга Ратинська