Ми на гостинах були в літа,
На мить повернемось в весну.
Гуляє там в своєму цвіті,
Дарує посмішку свою.
Живе вона завжди у душах,
Гідним словом у любові.
Бо соловей навіть задумавсь,
Якби зумів, сказав би слово.
Святковий стіл вона накрила,
Свій чай із квітів запашних.
Панує в них козацька сила,
Могутність українська в них.
Погостювали мабуть й досить,
В теперішній потрібно час.
Поверне́мося у свою осінь,
Зажурена чекає нас.
Зиму будемо встрічати,
В серебрі та біла фея.
Почне дарунки свої слати,
Холодом паша́ть у неї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2020
автор: Валентина Ярошенко