Одну-єдину Заповідь Любові
Господь заповідав у цім житті –
У діях і думках, у кожнім слові –
За приклад можуть бути всі святі…
Любити рідного, і друга, і злостивця,
Щоб вибралися всі на рівний шлях.
Подалі геть триматись від «мисливця»,
Що злом руйнує душ небесний дах.
Подати руку помочі нужденним,
Хоча вогнем стріляють в спину вам.
Господь утішить кожного щоденно,
Він з тими, хто будує вічний храм.
Зростити душу, Господа частинку, –
Єдине, що важливе в тім бутті.
Почути тихий голос на хвилинку –
Найбільше, що згодиться в майбутті.
Душа тут, на Землі, живе лиш миті.
Їй повертатися ще в дім Отця.
Не рвіть із Небом ті тоненькі ниті –
Легкою буде їй дорога ця.
Важливо жити в правді та любові.
Талан плекати – всім дає Господь.
І світло випромінювати в слові,
Бо Слово нам дало і Кров, і Плоть.
Шануймо Божу Заповідь Любові,
Щоб Світлом, миром наповнявся світ.
І душі не губились в підлій змові,
Не знищувалась велич їхня й квіт.
Любіть Творця! Шануйте Заповіт!
17 січня 2019
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2020
автор: палома