Бювет

нився  раз  мені  бювет.
Біля  бювету  мудреці  сиділи.  В  кювет
Тоді  ще  уявний  мобіль  потрапив,
Я  вижив.  Бачу  -  в  око  хтось  утрапив.

Дивлюсь  -  три  мудреця  сидять
Та  воду  п'ють,  вони  про  щось  галдять
Я  підхожу  -  один  із  них  зникає,
Із  келихом  води  мене  вони  вітають.  Й  виникає

В  мене  відчуття,  неначе  тут  мені  не  місце:
Бо  очі  злії,  недовольні  вмістом.  А  світліце
Моє  на  них  із  жалем  не  дивилось:  є
Одинокі,  та  не  добрі,  в  мить  вони  всі  зникли.  Ще

Біля  півгодини  лив  з  небес  мороз,
Як  забирає  просинання,  покрив  усе  короз.
Не  знав  я  мудреців  з  того  сього  бювету,
Машина  застрягла  моя,  стирчить  вона    з  кювету.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2020
автор: KunYKA