Re: Ігор Шевчук
Повідомлення Ігор Шевчук » 13 лютого 2013, 12:08
З благословіння Богородиці:
Сергієві Ковалевичу
"Відпливли" США, Європа та й світ – від цілісної справжньої природи людини, давно, – от і настало "нове варварство" або здичіння – самодіяльно воно чинить ... панічно втікає від "внутрішньої уважної людини", від своєї природи і зв’язку з Центром-Богом, хитається без опори... без смислу... чогось протестує... та й що то є (чи знає ?) бути щасливим, самим собою... Нидіють у фрагментах у голові в космічній повній самоті – в інтернеті... (аналог: космічні тіла-фрагменти – розлітаються в порожнечу...). Не хоче світ художнього цілого, бо веде до Бога.
Світ відмовився від художнього мислення, художніх образів, бо на найбільшій глибині найконцентрованішого мислення можна знайти лиш найпервісніші художні образи. Що знову ж таки – хід до Бога. Художнє відкриття – знов до Бога-Слова, бо то є явлення Бога в досягненому явищі.
Отже, без Христа – самодіяльність, з усіма негативами непрофесійності.
Протестуючі – хто без художнього цілого.
Світ – протестанти, по суті.
Всі – в головах, в каламуті психічного центру!
Що таки знов чим подалі від Бога; самі роздроблюватимуть себе й весь світ.
Не здолають ці, хто з січкою інтелектуальною в головах, протестуючі, частково створені фрагменти – не тільки своєї нецільності, навіть – усвідомлень різниці між коментаторами-журналістами (зараз оце – всі, чи не всі...) і письменниками-художниками, або тим більш поетами-художниками (може одиниці за всю історію подолали цю неподоланність несумісного, жалюгідно й неповно, або почасти...).
А ті, в Москві, що задля влади самовполонені ментальною магією – не люблять, не поважають своїх дружин: в пеклі вони є... яке там вже художнє ціле і Боже щастя...
(Скажу маловідоме на сьогодні: бути на торжествах і святах Христової Церкви ліпше нам вдвох із дружинами: наливають більше сімейним! звісно, благодаті!).
Які іще нездолання є? Ще – між демократією й капіталом, який користає її й переінакшує – до протилежного...
Або – між Божими пророками і єпископами ( це було, є й буде), і один Бог тільки вирішував ось це протиріччя... А зараз Дух Святий і Співспасительниця Богородиця піднімають відповідних вірних до досконалості в Св. Тройці, - "хто не визнає Богородиці, той від’єднаний від Божества" (св. Григорій Богослов).
Ще – між невеликими з 50 душ християн общинами (із живим ділом і словом й любов’ю) і шовіністичн0 заідеологізованою скаліченою «Надцерквою».
Ще – між тоталітаризмом і відсутністю нового живого богослів’я в Церкві як відповіддю в збудуванні Христової Церкви в дусі її Соборів, св. Максима Сповідника, св. Афанасія – героїчного бійця, що молодів як і я.
Церква не має щасливо-живого справжнього і нового богослів’я (аналог: людина без спинного мозку; а дивуються: поет хоче лиш Тройці і живобогослів’я!!). Одні свв. Григорій, Василій Великий – після ап.Івана Богослова – Богослови Тройці, і далі нема, мабуть, такого.
Є троїцист в поезії, живе богослів’я, бо розп’ятий... Ми і служимо з тобою Богу-Слову, Богородиці і Тройці, і добре.
Самодіяльністю займатимуться, без Христа аби, і здивуєшся – з наступного року – ти.
Слава Св.Тройці і Богородиці!
Ігор. 8.02.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович