Пускає вогні час із фузії
І б’є не сліпцем, а прицільно.
Від ран помирають ілюзії.
Це боляче, але доцільно.
Не варто лише спокушатися,
Вертати життя їм у груди.
Вернулась реальність? Втішатися
І з нею ходити повсюди.
Тримати свій погляд на прив’язі,
А серце – у межах грудини.
Стежок не стелити із приязні
Тим, хто наставляє вам спини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)