У хатині порожній зовсім
Загубилась світлина роками,
Образ ніжний, хоча і без слів
Так привітно спілкується з нами
Ось рука доторкнула той світ,
Що умить відобразивсь на фото,
Ніби слав довгожданий привіт
Із вітрини славетного роду
У очах таке сяйво було,
Запалала приваблива зоря
І рідненьке до болю чоло
Мені згадку прислала знов доля
Ніби тихо прийшла з тих років,
Довгождана наповнена світлом
Та в додаток ще море листів,
Що з бажанням читала тим літом
Кожен лист, ніби певний етап,
Ніби крок відображений чітко,
Все побачила в милих рядках -
Відчувала душа рідне світло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик