Озирнуся назад

Озирнуся  назад  і  згадаю  ті  миті,
Коли  вперше  зустріла  його  одного,
Для  мене  мов  сонце  сяйнуло  з  привітом,
І  торкнулося  променем  тіла  мого  .

Ніби  хмари  на  дві  сторони  розійшлися,
І  у  голову  вдарив  любові  той  грім  ,
Дві  різні  стихії  до  купи  сплелися  ,
А  ім'я  карбувалося  в  серці  моїм.

Неначе  сади  у  душі  розквітали  ,
Й  по  тілу  гуляла  шалена  весна  ,
Про  кохання  пташки  ніжно  нам  щебетали  ,
А  ми  випивали  його  все  до  дна  .

Одинуся  назад  і  згадаю  всі  речі,
Кожну  дрібниць  запи́шу  у  ритм  ,
Із  серця  немає  дороги  і  втечі  ,
Шлях  назавжди  назад  з  нього  закрит.

Наче  квітами  вкрили  поля  і  піснями  ,
Поля  для  кохання  -  відкрита  душа  ,
Любов  така  сильна  у  нас  між  рядками,
Й  розум  тепер  мене  знов  полиша  .

Неначе  нас  двох  повкривали  тумани,
І  так  високо́  десь  серця  в  небесах,
Віддавши  свої  тіла  у  дурмани  ,
Загубилися  ми  у  реальності  й  снах.

Озирнуся  назад,я  так  хочу  спинити  ,
Час  перших  слів  і  цілунків  п'янких  ,
Так  хочеться  нам  до  нестями  любити  ,
Доки  нашого  світла  ще  промінь  не  стих.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2020
автор: Вікторія Павлюк