По лініях, похилих,
По замкнених кривих
Шукали ми, ходили
Минаючи сто лих.
Котилися у прірву
Нарізно,та обох.
І мали спільну віру
Й любов, одну на двох.
Як маятники, роки
Нас били у житті.
Ми думали – пророки!!!
Та вже не ті… не ті…
Інерції закони –
Із прірви – до небес.
Із лебедів в ворони –
Байдуже, як воскрес.
У світі кривих ліній,
Життєвих доль, дзеркал
Хай впав на скроні іній,
Мене ти відшукав…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2020
автор: Волинянка