Блакитне небо в вишині , яке ми бачимо,
Лише маленька неба частина,
Якби ми нічого одне для одного не значили,
Ні я, ні ти не полюбили б.
Те небо, не частину, цілим повністю,
Я простелю тобі під ноги,
Віриш? Я можу лише так встелити ніжністю
Твою в житті дорогу.
Знаєш…Трави, квіти, дерева - усе довкола
Віють на мене самотністю,
В яку земля мене ніби огорнула
І надихає своєю вічною юністю.
Цю самотність ти розділив зі мною
Так охоче, із радістю, з усмішкою на лиці
Сказати слова вдячності? Краще нічого,
Просто усміхнусь у відповідь тобі.
18.10.20.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2020
автор: Іра Задворна