Обеліск

Там,  за  сотню  кроків  
До  рідної  хати,  
Де  стрімка  тополя,  
Обеліск  стоїть.  
Біля  постаменту  
Все  сумує  мати,  
Бо  дитина  рідна  
В  тій  землі  лежить.  
Як  в  похід  збирався  –  
Мати  проводжала.  
Плакала-ридала  
Полином-слізьми.  
У  малу  хустинку  
Згорточок  поклала:  
«Рідну  землю,  сину,  
У  похід  візьми»  
Крізь  бої  криваві  
Повела  дорога,  
Землю,  як  святиню,  
Біля  серця  ніс.  
Та  за  сотню  кроків  
До  свого  порогу  
Обеліском  Слави  
В  рідну  землю  вріс.  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2020
автор: Микола Нагорний