Я тебе відпускаю…

Я  тебе  відпускаю...Кохаю!
Як  же  серце  від  болю  щемить...
Кожну  зустріч  в  душі  зберігаю,
В  грудях  згадка  про  тебе  теплить.

Якась  дивна  випроба  на  міцність,
Що,  як  осінь  й  весна,  й  навпаки.  
Щось  лепече  нечутно  безгрішність,
Вітром  гнані  гуляють  піски.

Та  крізь  пальці  стікають  роками,
А  пожива,  як  казка,  стара.
Лиш  примари  надій  вітряками
Й  до  землі  припадає  душа.

Б’є  поклони  до  істини  й  віри,
Догма  вперто  мурує  стовпи.
Ніжно  пальці  торкаються  ліри,
В  струннім  співі  вчувається  -  ми.  

18.10.20

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2020
автор: Валентина Ланевич