А ніби час отой завмер,
та наче я заплющив очі.
О ні, мій рід іще не вмер,
в моїх думках немає ночі.
Стара світлина на столі,
в садку вже листя опадає,
як пух лягає по ріллі —
притулку в осені шукає...
Хитає гіллям за вікном,
покрило землю жовтим медом.
А я, гортаю свій альбом —
слізьми полило сіре небо.
Пішли діди, пішли батьки,
в поля безкрайні по дорозі...
Зостались спогадів роки —
стоїть вже старість на порозі.
Згадаю все, згадаю всіх...
Щоб пам'ять душу освіжила,
я принесу подяку всім —
розгорну спогадів вітрила.
Подяка вам мої їбатьки,
мої діди — моє коріння!
Для вас ці люблячі рядки,
бо ви моє благословіння!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2020
автор: Олег Крушельницький