В житті моєму,було сонце і грози,
я спускався в низ і піднімався в гори.
Я у морі ласкавому,ніжно купався,
і не раз у житті,я з калюж піднімався.
Це життя а життя,це дорога-
і дорога така,нам усім невідома.
Ми,як той мандрівник,по дорозі йдемо,
і ношу буденну,всі свою несемо.
А ця ноша,як торба,на спині у нас звисає,
а що в торбі оцій,тільки власник і знає.
І бувають ці торби,великі й малі,
а вантаж може бути у ній- ох,важкий.
Тож чи вгору,чи вниз-торбу свою несемо,
і ця торба на спині,поки ми живемо.
Я такий,як усі- по житті мандрівник,
я живу,як крокую і віра в Бога,ось мій путівник.
Кожен ношу несе,торбу має важку-
і як живе кожен, має думку свою.
Але в кожного є мрія,всього життя-
щоб нести,цю торбу,ну хоч "до ста".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892006
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2020
автор: Бабич