« Немає гарантії,
що у нас є ґарант... »
Автоафоризм
І я ґаранта запитаю,
яка стратегія і план:
чи сам піде із мого краю,
чи почекає на Майдан?
А шосте є таке питання, –
коли сміятися з п'яти?
І сьоме, й соте, і останнє, –
куди б його послати зрання,
якщо ми перейшли на ти?
Була оказія пожити
як люди – в мирі і добрі,
та видно зайві посполиті,
коли панують упирі,
а їм прислужують учені,
комедіанти і сноби.
Нас виживають сили темні,
та ми були б іще, якби
не ця оказія, що нежить
веде людей у дальню путь.
У тому і кінцева суть –
сліпа карга закине невід
і як не тонете як-небудь,
то виринайте як небу́дь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2020
автор: I.Teрен