Я́кось нині прийшлося до слова –
Та й забутись хіба би могло? –
Наше з мамою свято Покрови
І поїздки святкові в село.
Біля брами – каштан, як на чатах,
І осінній його перестук,
І матусині очі-блавати,
І тепло перетруджених рук.
Обіймали мене із дороги –
Був, на диво, цілющий їх лік,
Пахли хлібом, землею і Богом.
І, здавалось, так буде повік.
Вже не видно у хвірточці мами,
Там давно не чекають мене.
Лиш болить дотепер біля брами
Той каштан, як оголений нерв.
вересень 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2020
автор: Надія Бойко