Жартувати люблять всі,
І я також у їх числі...
Люблю за всім спостерігати,
А потім дещо й описати...
І чую, й бачу неповагу,
Яка все більше зверху йде,
Таку ми маєм нині владу,
Що навіть чорт не розбере...
Що в тої влади на умі
Відомо всім й, звісно, мені:
Зневажлива до люду влада,
Це знають всі, бо це є правда...
Прийма драконівські закони,
А про людей лише розмови,
І обіцянки ця - ця - цянки,
Чуємо завжди, навіть,зранку...
Почуєм, хоч сказати гріх,
З них виплива і сум, і сміх...
А там де сум, то там і сльози,
Немає правди, лиш курйози,
Бо в пеклі вірусу й війни,-
Нічого гіршого немає,
Як тая мати, що ридає,-
За вбитим сином на війні,
Боляче вам стає й мені...
Тоді зникає, звісно, сміх,
Хоча сміятися й не гріх,
І стає гірко на душі,
Тому й пишу сумні вірші...
Рядки Тараса пригадаю,
І часом знову їх читаю:
"У нашім раю на землі,
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая,
З своїм дитяточком малим..."
Я повторитись нині мушу:
Нічого гіршого немає,
Як тая мати, що ридає,
За вбитим сином на війні,
І стає боляче мені,
Бо що таке втратити сина,
Мені відомо, я й донині,
Оплакую його судьбу,
І до могилки часто йду...
А там, у владі теревені,
Лише мерзенні й посвякденні,
Їм не болить, як вам й мені,
Бо їх сини не на війні...
Вони у розкошах живуть,
Люд зневажають, мо' й плюють...
Учора Зе на фронті був,
Синів людських він не почув,
Зневажливо на них дивився,
Собою він і там гордився,
Нікого, звісно, він не слухав,
Може нікчемні в нього вуха,
А чи натура то така,
Подалі бути від гріха...
Там походив, повеселився,
Так ніби меду там напився,
Та й повернувся він додому,
Був задоволений собою...
Нічого гіршого немає,
Як людей влада зневажає,
Та ще й не чує люд ніколи,
Така як є у нас сьогодні,
Тож не чекай від неї волі,
А бери приступом у долі,
Не обирай більше таких,
Самоупевнених і злих...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2020
автор: геометрія