Просто безліч "уперше", життя надолужує час.
Ти мовчи, відчувай, і дивись в мої очі відверто,
Ці хвилини без слів стануть знов найсолодші для нас,
Ти обіймеш мене, мов маленьку: покірну та вперту.
З твоїх уст по-новому звучить моє звичне ім'я.
Ні, не треба казати. Мовчи! Знову часу бракує.
І хоч досі чужа, але знай, що насправді твоя,
Я – твоя в тому світі, що його, мабуть, ще не існує
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2020
автор: Ася Оксамитна