…

Як  злісно  дощить  під  твоїми  повіками,
як  шкіра  вібрує  я  чую,  як  дихаєш,
і  сахаєшся  свого  надривного  дихання,
сітки  судин,  як  напнуті  вітрила,
пальцями  смикаєш,  аби  порвались,
аби́  піддали́ся  у  натиску  сіпання,
дикого  там,  де  коріння,  де  глибоко,
в  нетрях  твого  обігрітого  лігва,
та  тут,  на  поверхні,  де  слух  мій  чутливий,
здавлені  рухи  смиренно-розмірені,
дощ  під  твоїми  повіками  стримано
ллється,  і  гуркіт  стає  мені  вірою.
Я  чую,  як  ти  обриваєш  свій  подих,
на  кожному  третьому  дотику  ліктя
до  мого  плеча,  і  тертя  твого  тіла  
в  моє  оніміння  спускається  терпко,
як  сходами.  Потім  ще  довго
вологе  повітря  тремтить  нерухомо
під  твоїми  повіками.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2020
автор: kappa