Дивлюсь, на світ очима сивого дуба
Який підпирає небо на своїх плечах.
Душа,страждає що знищують все до зрубу
Літає,думками ....як підбитий птах.
Господь,нам подарував на землі -життя
Звірів, птицю , рибу -сотворив Всевишній.
Ліси,ріки ставочки...океани і моря
Сад,в якому цвітуть яблуні і вишні.
Любов,це духовне блаженство- вівтар
Вершина,з вершин людського життя.
Душа,шукає причастя небесний олтар
Жити,у мирі...поки б'ється серцебиття.
А люди,знищують матінку природу
Отруюють,в ріках рибу ...рубають ліси.
Гірше,звіра...мають звіринну породу
Розпалюють,війни щоб надбати скарби.
Людині,все мало ,мало...на землі
Вона переходить границю,і межу.
Душа ,як дитя шукає сонце у житті
Відчуває,образу і хоче доброту.
Всі,ми прагнемо любові у житті
А один ,одного ображаємо словами.
Гордість,наша лиш би "Я"-жив на землі
Іншого,знищуємо топчемо ногами.
Дивлюсь,на світ очима сивого дуба
Слухаю,як тече над берегами ріка.
І для душі,розквітає земля люба
Насолоджує,пісня голос солов'я.
М. Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2020
автор: Чайківчанка