ДИВЛЮСЬ НА СВІТ ОЧИМА ДУБА

Дивлюсь,  на  світ  очима  сивого  дуба
Який  підпирає  небо  на  своїх  плечах.
Душа,страждає  що  знищують  все  до  зрубу
Літає,думками  ....як  підбитий  птах.
Господь,нам  подарував  на  землі  -життя
Звірів,  птицю  ,    рибу  -сотворив  Всевишній.
Ліси,ріки  ставочки...океани  і  моря
Сад,в  якому  цвітуть  яблуні  і  вишні.
Любов,це  духовне  блаженство-    вівтар
Вершина,з  вершин  людського  життя.
Душа,шукає  причастя  небесний  олтар
Жити,у  мирі...поки  б'ється  серцебиття.
А  люди,знищують  матінку  природу
Отруюють,в  ріках  рибу  ...рубають  ліси.
Гірше,звіра...мають  звіринну  породу
Розпалюють,війни  щоб  надбати  скарби.
Людині,все  мало  ,мало...на  землі
Вона  переходить  границю,і  межу.
Душа  ,як  дитя  шукає  сонце  у  житті
Відчуває,образу  і  хоче  доброту.
Всі,ми  прагнемо  любові  у  житті
А  один  ,одного  ображаємо  словами.
Гордість,наша  лиш  би  "Я"-жив  на  землі
Іншого,знищуємо  топчемо  ногами.
Дивлюсь,на  світ  очима  сивого  дуба
Слухаю,як  тече  над  берегами  ріка.
І  для  душі,розквітає  земля  люба
Насолоджує,пісня  голос  солов'я.
М.  Чайківчанка.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2020
автор: Чайківчанка