Шановні поети, мої земляки,
Я вами пишаюсь, бо ви козаки.
Козацького ж роду нема переводу,
Боролися завжди за честь і свободу.
Поселення наші, коли виникали,
Козацької слави тоді скуштували.
Окроплена кров'ю вся наша земля,
Козацьким запалом помітна була.
Безмежні степи і поля, і балки,-
Проходили тут і козацькі полки.
Сполученням наші тоді слугували,
В боях перемоги й вони здобували.
Від списів і стріл захищались дозорці,
Відважні в боях, як усі запорожці.
Сигнальні пости і козацькі сторожі,
Бої на Інгулі були переможні...
У пам'яті нашій - живі запорожці,
І слава козацька, й відвага дозорців-
Донині живуть в усіх наших ділах,
Завжди були й будуть у наших серцях.
Козацька відвага донині жива,
На Сході, де йде ця кривава війна,..
Відстоюють мир і свободу для всіх,
Праправнуки славних в боях козаків...
А їм усім рідне усе-все земне,
Вони ж захищають і вас, і мене,
І рідну країну від ворога злого,
Їх дома чекають їхні рідні додому.
Я буду просити Всевишнього Бога,
Щоб їх омофором покрила Покрова,
Щоб всі повернулись додому живі,
Жили й працювали на рідній землі.
Щоб вже закінчилась війна в нас на Сході,
І Мир утвердився, хоча би й сьогодні,
І вірус цей злий відійшов назавжди,
У Правді спокійно жили усі люди...
Щоб воєн в цім світі не було вже ніколи,
І діти зростали в Любові й спокої...
Скажу вам відверто, зізнаюся я,-
Козацькі у мене - і серце, й душа,
Від Долинського поетичного коша-
Здоров'я вам, Миру, Тепла і Добра!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2020
автор: геометрія