Позолоту, позолоту
Осінь розкидає скрізь,
То бере високу ноту
На тонесенькій струні
Срібній бабиного літа,
Чуєш дивний її звук?
Пролітає він над світом
Так, неначе серця стук.
І багрянцем знову й знову
Посипати все спішить.
Ця мелодія чудова
У душі моїй бринить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський