Ніяка нагорода,не захистить життя,
ніяка шуба не зігріє душу,навіть дорога.
Коли у мокроті й солоності душа,
не допоможуть чобітки,навіть одежа шерстяна.
Душа людська відчуває,що їй допоможе,
та тіло допомогти душі,не завжди хоче.
Не розуміє тіло душу-ось і все,
і так людське життя в непорозумінні йде.
А порозуміння-путівник сучасного життя,
у ньому все-кохання,віра і звісно каяття.
Про це усі говорять,розуміють люди всі,
та речі всі ці,ми прирівняли тій ганьбі.
Хоч розуміємо,що то ніяка не ганьба,
та перший крок не зробимо-ні ти,нія.
Так йде життя тече,наче та річка,
по краю два береги а нам махають звідти.
Душа свої,тіло свої промови промовляє-
а як місток зробити,чи зустрітися незнаєм.
На мою думку,річка називається-"Гординя",
тому вона,ще з створення людини,нас поділила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2020
автор: Бабич