В житті людському склалось так давно,
Про це вже знято не одне кіно,
Що захищаєш власними грудьми,
Хто вміє я, а також вміє ми …
Життя людського зовсім близько дно,
І вже не має сил поміж пітьми,
Не захищаєш власними грудьми,
Хто вміє я, але не вміє ми …
І обіймаєш наче скарб людський,
Всі скажуть образ надто вже простий,
Хто притулився власними грудьми,
Хто вміє я, хто знає, що є ми …
І обіймаєш наче джерело
Людської сили, спокою, тепла,
Це суть всього, це не банальне тло,
Хто десь у серці пише ці слова.
Чудові люди, скарб гучних століть,
Вони кричать крізь простір, час: любіть,
І захищайте власними грудьми,
Хто вміє я, та краще вміє ми …
Бо так буває, залишився у вікні,
Хто вміє так, але не вміє ні,
І сотні образів у фото на стіні,
Хто так ніколи й не навчився ні …
В житті людському склалось так давно,
Що щось мабуть у ньому лиш одно,
Один, одна, що захищають вас грудьми,
І розуміють цінність того ми …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891579
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2020
автор: Дружня рука