Тікають дні, сумні й яскраво-пишні,
У невідому досі людям даль.
Про це, мабуть, лиш відає Всевишній,
А щоби не навідала біда,
Зима, весна і літо – в строгій черзі,
На зміну їм – осіння заметіль…
Яка ж планета наша величезна,
Та все підпорядковано меті:
Порядок має буть завжди і всюди,
Як після ночі час прямує в день.
Якби ж про нього дбали так і люди,
Допоки доля вік їм ще пряде!
7.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891528
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2020
автор: Ганна Верес