Пройшло кохання і злії чари зникли,
Зневірена любов лишилася моя.
Чому в кохання усі ми вірить звикли?
Куди ж поділися брехливі ті слова?
Якось наполягав доводячи кохання,
Недовіра була та кудись утекла.
Поселив надію, потім сподівання,
Зневірена любов в одну долі звела.
Склалася тяжко, бо душа зрозуміла,
Поверхньо діяли ті брехливі слова.
Хоч іду я тепер впевнено і сміло,
Тоді помилкою стала дія моя.
Надірвалася струна в роки кохання,
Стають уроком пізнім давні помилки.
Відають зірки завжди одним мовчанням,
Гріхам усміхнено дивуються вони.
Найкраще кохання-справжнє, світле, щире,
Складеться тоді у всіх доля щаслива.
Завжди сяє у квітах життєва нива,
Завтрашній день стає для них новим дивом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2020
автор: Валентина Ярошенко