Цей світ такий — і так в΄язниця,
А я із неї в глибшу вліз,
А з теї в тяжчій опинився.
І де, скажіть, блага тут вість?
Мене стихії прикували,
Знання ковтнуло назавжди,
І соціальність ям немало
Мені копнуло й мовить: «Йди!»
Одно, що тішить, — цуцик Цербер
Десертно в΄язня ізжере,
Йому насититися треба,
Та всюди м΄ясо застаре.
А Соломон дає ще раду:
Свобода шиє рушники
Для остаточного параду,
Хоч вік тюремний надтривкий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2020
автор: Ти