Уже осінь карбує
золотавий світ-острів –
де надії світанок
все єство в нас пройма;
в Серці гурт почуттів,
таких чуйних і гострих,
що лишень по весні
в крові бурю здійма...
Ось в чарівний такий
день, прозорий і чистий,
я колись відлітав
в те безхмарне буття...
Невагома душа,
щоб земне не лічити,
поривалась туди –
у святе майбуття...
Звідки знав я тоді,
що воно є на світі?
За тих далей, століть
у безмежності криць –
неламких і стійких
Величин первоцвітів,
що на всі вже часи
нам дають легкість крил.
Уже осінь карбує
золотавий світ-острів
і святого чуття
найсвіжіші вітри,
що приходять до нас
так раптово, як постріл,
щоб тепер назавжди
Бога в Серці відкрить.
І в чарівний такий
день, прозорий і чистий,
омиватися в Сонця
звитяжній борні,
та з оголених віт
мудрість пить пломенисту,
щоб останнійший лист
рівновагу приніс.
13.11.2005р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2020
автор: Променистий менестрель